Видатні жінки в історії України. П'ять героїнь, якими можна пишатися

Те, що в історії України мало відомих жінок — перебільшення, яке межує з неправдою. Українки ставали королевами, княгинями, султанками, робили наукові відкриття, опановували військову справу та писали книги.

Українські Новини вирішили згадати 5 відомих українок.

Анна Київська

Анна Київська, королева Франції

Саме зараз Москва намагається вкрасти французьку королеву українського походження — Анну Ярославну — доньку дочкою великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого та Інгігерди, а також дружиною короля Генріха І. Росіяни стверджують, буцімто Анна — частина російської історії. Проте княгиня ніколи не була у Москві, адже коли вона жила, нинішньої російської столиці просто не існувало.

Анна Ярославна отримала блискучу на той час освіту: математика, граматика, історія були її основними предметами. Знала грецьку, латину, шведську, перед одруженням опанувала французьку. Попри те, що шлюб Анни явно був політичним, Генріх І захоплювався нею та називав втіленням мудрості та краси. Втім, сам монарх був неписьменний, тому державними справами разом з ним займалася Анна. Вона ж навчила чоловіка та його двір грамоті, познайомила двір короля з лазнями та столовими знаряддями. У Парижі з її наказу будували бібліотеки та школи, стала патронкою мистецтва та архітектури.

Софія Окуневська

Софія Окуневська, перша лікарка Австро-Угорської імперії та перша галичанка з вищою освітою

Символ нескореності та боротьби. Жінка, яка пройшла довгий шлях, щоб реалізувати себе в обраній галузі. Софія Окуневська народилася у 1865 році у селі Довжанка неподалік Тернополя, який на той час був частиною Австро-Угорської імперії. Ще маленькою, вона захотіла стати лікаркою як тато, повітовий лікар. Їй вдається отримати дозвіл на складання іспитів за гімназійний курс та скласти цей іспит успішно. Проте тоді жінок в Австро-Угорщині не приймали до університетів. Після кількох спроб змінити ситуацію Софія поїхала здобувати освіту в Європі, де успішно закінчила університет в Цюриху.

Софія разом зі своїми подругами Наталею Кобринською та Ольгою Кобилянською активно долучилася до розвитку жіночого руху на Галичині та Буковині. Вона своїм прикладом показувала, що нема суто "жіночих" чи "чоловічих" занять: каталася на лижах, їздила верхи, ходила у гори. Та передусім, боролася за право бути лікаркою. У Кракові практикувати їй не дозволили, попри те, що жінка захистила докторський диплом. Тоді Софія Окуневська переїхала до Львова, де їй нарешті дозволили практикуватися у добродійній приватній "Народній лічниці" для бідних, яку очолив її двоюрідний брат Євген Озаркевич. Тут вона стала першою гінекологинею в Галичині. Вона відкрила курси сестер милосердя та курси акушерок. Окуневська була першим лікарем Галичини і Австро-Угорщини, хто почав використовувати променеву терапію в боротьбі з онкологією, і успішно лікувала рак шийки матки.

Соня Делоне

Соня Делоне, законодавиця французької моди, перша жінка, чиї картини виставлялися у Луврі

Справжнє ім'я Соні — Сара Іллівна Штерн. Вона народилася у 1885 році у Полтаві і прожила там дитячі роки. Освіту художниці отримала у Німеччині, а у 20 років перебралася до Парижу, де навчатися в Академії Ла Палетт і, взявши собі нове ім’я на французький манер – Соня. Українка одразу привабила тамтешню богему новаторським яскравим стилем малювання та кольорами. Згодом художниця зізнавалася, що надихалася кольорами, які бачила у дитинстві на українських весіллях чи у побуті.

Етнічні українські мотиви простежуються у багатьох роботах дизайнерки. Яскраві кольори поєднувалися у її роботах з геометричними принтами, які вона "вплітала" в орнаменти започаткованого нею стилю — симультанізм. Його характерні ознаки — малюнок, який наповнюється безліччю різних форм, розписів, декоративних елементів, що доповнюють одне одного.

Соня Делоне стала законодаивцею паризької моди 1930-40 років, створюючи хустки та сукні абстрактними принтами та аплікаціями на одязі. Вона придумувала не лише фасони пальт, манто, торбинок, купальників, а й впроваджувала новинки: в’язані жилети і сукні, сюрреалістичні сукні-"вірші" з написаними цитатами її улюблених дадаїстів, манто геометричних форм. Одну з її суконь — яка замала назву "оптична сукня" — намалювали на обкладинці журналу Vogue 1925 року. Ще одна знакова річ Соні – ковдра у стилі печворк, з різнокольорових клаптиків, яку вона пошила для новонародженого сина Шарля.

Костюми Соні Делоне використовувалися у балетах, її роботи прикрашали покази мод та світські бали, малюнки з'являлися на тканинках фабрик в Ліоні, а згодом — на виробах найвідоміших будинків високої моди — Chanel, Missoni, Yves Saint Laurent.

Олена Степанів

Олена Степанів, перша в історії жінка офіцерка

Олена Степанів — перша жінка у світі, яку офіційно прийняли на військову службу у званні офіцера.

Олена народилася 7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик Перемишлянського повіту. Отримала початкову освіту в рідному селі, а згодом навчалася в семінарії та гімназії у Львові, а також в університеті. Стала активною громадською діячкою, закликаючи жінок приєднатися до військового та політичного життя.

Одного разу на студентському зібранні вона познайомилася з Романом Дашкевичем, майбутнім полковником армії УНР. Хоча вони вже планували весілля, Перша світова війна розгорнулася, і Роман пішов на фронт, а Олена з однодумками заснувала медсестринське відділення та вступила в армію. Дівчина у військовій формі була справжньою дивиною для України того часу. У 1914 році Олену мало не силою зняв з потяга комендант Січових стрільців, аргументуючи це тим, що жінці не місце на фронті. Буцімто з нею там може статися істерика. Проте не сталася. У армії Олена Степанів воювала на рівні з чоловіками, отримала медаль та офіцерське звання. Перев'язувала поранених, розробляла військові операції, керувала стратегією війська. У роки війни вона потрапила до російського полону під час бою під Лисовичами на Болехівщині.

Повернувшись додому, Олена приєдналася до боротьби в Українській Галицькій Армії, брала участь у Листопадовому чині 1918 року та конфлікті з Польщею на території Галичини. Згодом вона вийшла заміж за Романа Дашкевича та продовжила свою освіту в Відні.

Соломія Крушельницька

Соломія Крушельницька, одна з найвідоміших оперних співачок світу

Соломію Крушельницьку досі вважають неперевершеною оперною дівою, яка надавала кожній виставі неповторне мистецьке витвір. Її талант відомий у всьому світі, адже вона завдячує своєю славою неперевершеним виступам на провідних оперних сценах.

Походжаючи зі шляхетного українського роду Крушельницьких, Соломія розпочала свою кар'єру співачки дуже рано, і вже на тому етапі виявила виняткові здібності та приємний голос. Після навчання у Тернополі і Львові, уосени 1893 року вона вирушила до Італії. Через рік вона триумфально виступила у Львові, а потім здобувала повні зали у Кракові та Варшаві.

Мистецтво Крушельницької зачаровувало провідні оперні центри світу, такі як Мілан, Рим, Париж, Санкт-Петербург, Одеса та Львів, а також міста за межами Європи, зокрема Нью-Йорк, Буенос-Айрес і Сантьяго.

У лютому 1904 року композитор Джакомо Пуччіні представив свою оперу "Мадам Баттерфляй" у міланському театрі "Ла Скала", але вона провалилася. Змушений переписати оперу, Пуччіні запросив Соломію Крушельницьку для головної ролі. З її участю опера стала сенсацією і тріумфом, за що Пуччіні вислав їй портрет із написом: "Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй".

Під час гастролей у Санкт-Петербурзі Крушельницька виступила для родини царя Миколи ІІ у царському палаці. Співаючи арії з відомих опер на різних мовах, вона завершила концерт українськими народними піснями. Царю сподобалися народні пісні, і він виявив інтерес до їхньої мови. Тоді Соломія пояснила царю французькою, що це її рідна мова — українська.

Нагадаємо, раніше Українські Новини розповідали про п'ятьох відомих українських науковиць.