Світла пам’ять Валентину Федоровичу Котельному

У віці 71 року раптово пішов із життя ексначальник Ізмаїльського морського торговельного порту, людина-епоха Валентин Федорович Котельний.

В.Ф. Котельний був беззмінним керівником порту з 1987 по 2011 роки.

До Ізмаїльського порту Валентин Федорович прийшов молодим спеціалістом після закінчення Одеського інституту інженерів морського флоту. Тут він пройшов складний трудовий шлях від змінного механіка до начальника підприємства.

Під його керівництвом порт пережив розбудову, розпад СРСР, ембарго проти колишньої Югославії, військові події у цій країні, критичні обміління Дунаю, льодові обстановки, економічні кризи. Він вдихнув у підприємство свою енергію, створив високопрофесійний колектив та навів ідеальний порядок, ввів на підприємстві нові прогресивні форми організації роботи, забезпечуючи своїм співробітникам стабільно високу оплату праці. Його ім'я асоціюється з незламною волею, управлінською сміливістю, масштабом та невгамовністю натури, завжди націленої на успіх.

Валентин Федорович невпинно дбав про своїх підлеглих, удосконалюючи соціальну структуру, покращуючи умови побуту та відпочинку портовиків, велику увагу приділяв ветеранам підприємства, надавав допомогу міським медичним та освітнім установам, благодійним фондам.

За роки роботи В.Ф. Котельний був нагороджений орденами Трудової слави та «За заслуги» ІІІ ступеня, удостоєний почесних звань «Заслужений працівник транспорту України» та «Почесний працівник морського та річкового транспорту», неодноразово був удостоєний звання найкращого керівника року в Ізмаїлі. 2000-го року прізвище В.Ф. Котельного було занесено до «Золотої книги еліти України». За значний внесок у розвиток економіки міста та благодійну діяльність у 2002 році Валентин Котельний був удостоєний звання «Почесний громадянин Ізмаїла».

Валентин Федорович був прикладом Керівника з великої літери, міцного господарника, його завжди відрізняли цілеспрямованість та дисциплінованість, вимогливість, а водночас – людяність, чуйність, уміння співпереживати чужому горю.

Всі, хто його знав, кому довелося працювати поряд з Валентином Федоровичем, глибоко сумують з приводу його смерті та висловлюють співчуття сім'ї через непоправну втрату.